«Зачарувала і серце і душу»

Тепло і гарно поряд з тобою
Зачаклувала мабуть ворожбою
Зачарувала і серце і душу
Ніжна, ласкава, як кицька із плюшу

Всядешся зручно мені на коліна
Щось промуркочеш і руки за шию
І я з зітханням лиш млію і млію
В відблисках полум’я, біля каміна

І я не знаю де спека сильніша
Там у багатті, чи тут, поміж нами
Стали на вечір ми двоє птахами…
Шепчеш – рідненький…
шепчу – найрідніша…
© Микола Карпець (М.К.)
*10.04.17* ID: № 728210