«Нитки із сміху ткались у години»

Вона була весела і грайлива
Нитки із сміху ткались у години
І не було ніжнішої дитини
А все життя – в очікуванні дива

Навколо неї – сонячно і світло
Веселий сміх, віночки із пісень
Уранці зустрічала літній день
Наввипередки бігаючи з вітром

Метеликів ловила, а впіймавши
Їх гладила, як котиків із замши
На вушко щось нашіптуючи ніжно
Казки розповідала їм неспішно
А потім відкриваючи долоні
Всіх відпускала – не життя в полоні

Співала щось листочку у садочку
Вітала кожну квітку з новим днем
Палала в гніві праведним вогнем
За квіти зірвані жаліючись струмочку
А він щось заспокійливо дзюрчав
Щоб заспокоїти розгніване дівча…

Вона була, і є, і буде…
І головне – щоб не зламати
Не вбити ніжність у дівчати
Як убивати вміють люди
© Микола Карпець (М.К.)
*06.01.18* ID: №769976