«Заплакала ніч зорепадом»

Заплакала ніч зорепадом
Сльозинки розсипались небом.
Молочним, смачним шоколадом
півмісяць у балці, де верби,
зійшов освітивши весь лан
немов гоноровий він пан

В гаю соловейко озвався
Завівши зворушливе соло
Завмерла природа навколо
А він все співав-заливався
Ніяк зупинитись не в силах
Бо поряд була його мила

Бо поряд була його люба
Й вона заспівала з ним в парі
Співали завзято, в ударі
На вітах розлогого дуба

Під звуки чаруючо-ніжні
Під спів солов’їв колисковий
Дурманить тут запах бузковий
Думки навіваючи грішні
Ніяк я заснути не в змозі
Сиджу і сиджу на порозі))
© Микола Карпець (М.К.)
*07.03.17* ID: № 727686