«Закохана весна»

Був вечір, довгий і чудовий
Кохання – то його ім’я
Хоч ТИ солодкий і медовий
А тану – тану – тану Я

Лиш доторкнуться твої губи
Відчую смак – пливе земля
І мої губи – шепчуть – любий…
А він… своїми затуля…

І слів немає – є лиш стогін
Двох душ, об’єднаних в одну
І квітнуть, квітнуть поцілунки
У цю закохану весну…

© Микола Карпець (М.К.)
*24.03.17* ID: № 725339