«Ти – тільки лик на портреті»

Осінь – як звук листопаду
Пісня – осіннього саду
Шурхіт листви під ногами
І в золотистій все гаммі

Золото – нам з небозводу
Теплу пророчить погоду
Сонечко кличе гуляти
В парк, чи в садок біля хати

Завтра – лиш хмари на небі
Темно, неначе ти в склепі
Вогко – вода і з підлоги
Бог закінчив діалоги

Плачуть – дощами нам хмари
Літа розвіялись чари
Холод – в долоні і в душу
Жити у холоді мушу

Осінь – природа на зломі
Фото, лиш моря в альбомі
Чайки, над морем, на злеті
Ти – тільки лик на портреті
© Микола Карпець (М.К.)
*21.11.17* ID: № 761727