Головна » Вірші » Лірика кохання |
У категорії матеріалів: 69 Показано матеріалів: 61-69 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 |
Сортувати за: Даті
Бокал шампанского вина Я выпью стоя и до дна Ведь пью сегодня за любовь Любовь ушла – осталась боль Она ушла – осталась боль Не помогает алкоголь Уже каемка дна видна И я один, она - одна ................................................... (читати повністю) |
Давай перепишемо розділ роману Де ми не змогли віднайти розуміння Що спільну ти долю, і щастя проміння Ніяк не збудуєш зі свар і обману Давай перекреслимо розділ роману Щоб знову почати з пустого листка Де сяють ще очі, двом постіль м’яка Де ще пелюстки не опали з тюльпану ........................................... (читати повністю) |
Душа сховалась десь у п’ятках І серце бореться з грудьми Він, ще для юного дівчатка – Хижак, що бродить між людьми)) Його блакитно-сині очі на юнок діють, як гіпноз І ясним днем, і серед ночі – мурашки тілом, чи мороз Його як різьблена статура - відчути б міць цих сильних рук Не м’язи там, а арматура. Вона – метелик, він – павук ........................................... (читати повністю) |
Коли співає серце, беру перо я в руки Народжується рима, без сумнівів і муки Рядочок за рядочком, лягає на папір Хлюпоче тепле море, і в хмарах піки гір Розкинулись широкі там луки і поля І вперше слово МАМА сказало немовля І вперше ти піднявся на пік, а чи вершину І взяв на руки вперше, народжену дитину І що ти українець, і любиш Україну .............(перехід до віршу)................ |
В житті буває така мить Мовчать не можна – говорить Повинно серце і душа Чи написати хоч вірша Чи взяти в руки її руку Але мовчати далі – мука Але мовчати далі – смерть Якщо не тіла, то душі Бо перемелються на дерть Ще ненаписані вірші (читати повністю) |
Волосся з запахом жасмину – Струїться, грає водограй Занурся в цей шовковий рай Обнявши ніжно її спину Як мама обніма дитину Чи сонце пестить небокрай Волосся з запахом жасмину П’янке, дурманить мов вино Здається, що пізнав давно (читати повністю) |
Я не хочу до Осені – НІ! Своє серце віддав я Весні Своє серце віддав я квіткам Її лагідним, теплим рукам Її очі – волошки в полях З нею бути – у небо то шлях Лебединою парою ввись І дивитись поля як вдяглись У зелене, красиве вбрання В сонця променях теплого дня. (читати повністю) |
Мій вечір став коротшим на два слова І сам не вірив, що наважусь їх сказати Язик тримали пута, чи канати Хоч повсякчас доводить він й до Львова Мій вечір став коротшим на два слова Хоча здається, що кохаю вічно Всі говорили – просто симпатична, Для мене – фея – ніжна й загадкова Мій вечір став коротшим на два слова (читати повністю) |
Я як вода, яка тече крізь пальці Здається ось, і я в твоїй долоні В казковому, а все-ж-таки полоні У кришталевій чаші і на таці Але ще мить – і лиш в руці волого… Сліди від сліз, а може поцілунку І кроки, лиш, відлунюються лунко І я уже десь за твоїм порогом…. ........................................... (читати повністю) |