Меню сайту 
Мої вірші
| Вибране [39] |
| Лірика кохання [69] |
| Пейзажна лірика [48] |
| Дитячі [5] |
| Гумор [16] |
| Лірика [14] |
| Іронічні [2] |
| Патріотичні [9] |
| Поздоровлення [4] |
| Філософська лірика [14] |
| Громадянська лірика [9] |
| Стихи на русском [49] |
| Вірші українською [100] |
| Нове [81] |
| Всі [148] |
Вхід на сайт
Опитування
.
Погода у Києві
вологість:
тиск:
вітер:
.
Яндекс
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Геолокація
Локація
| Головна » Вірші » Лірика кохання |
| У категорії матеріалів: 69 Показано матеріалів: 46-60 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 » |
Сортувати за: Даті
 В пустых словах, как в паутине Запутались душа и мысли А жизнь, зараза, тянет к тине Ищу спасенье в никотине И жду, когда ж ответишь ты мне О нашей жизни, ее смысле Но ты молчишь и я в ответ Порвав на части твой портрет Послав всё очень далеко На кухне пью сам молоко)) (читати повністю) |
 Він заплітав її волосся І польову вплітав в них квітку Що розпустилась, гарно, влітку Серед пшеничного колосся Яка доповнювала очі Що співпадали з літнім небом На волі, випещені, степом То загадкові, то пророчі ........................................... (читати повністю) |
 Не одна, но уже без него Не одна, но любить мне кого? Не одна, с пустотой мы вдвоем Существуем вдвоем – не живем Не одна – на ногах мамин плед Матерится за стенкой сосед И всё вроде как было вчера За окном только воют ветра ........................................... (читати повністю) |
 Він заплітав її волосся А колір їх, як й колір жита Де колір хліба, меду й літа Тут все в косі переплелося П’янкими запахами страв Із ароматів літніх трав Він заплітав її волосся Дурманив запах її тіла Кому до того яке діло Бажання в них, в одне сплелося (читати повністю) |
 А від зими – один листок Календаря, що на стіні Ти запросила на танок І я згораю, мов у сні Від нетерпіння – ми лиш вдвох Дарує нам сьогодні Бог Твоя рука – в моїй руці Твій подих в мене на щоці ........................................... (читати повністю) |
 Доторкнуся і... розтану До твого стрункого стану І дощем і вітром стану Обійняти щоб кохану Твої очі, твоє тіло Тебе хочу – шепотіло Тебе хочу – аж кричало Всього тебе буде мало ........................................... (читати повністю) |
 Він заплітав її волосся І польову вплітав в них квітку Що розпустилась, гарно, влітку Серед пшеничного колосся Яка доповнювала очі Що співпадали з літнім небом На волі, випещені, степом То загадкові, то пророчі ........................................... (читати повністю) |
 Засоромлена, хоч і щаслива Легке плаття, босоніж, і злива Проступили всі контури тіла Я не йшла, я на крилах летіла Засоромлена, хоч і щаслива І хоч злива сьогодні жахлива Та кому є до того там діло Моє тіло, за мить - його тіло ........................................... (читати повністю) |
 Ох ти ж моє щастя, ох ти ж моя доля Без тебе і воля для мене – неволя Без тебе і літо, як зима лихая Міг без тебе жити - як? Не уявляю! Як вдихали двоє різне ми повітря? Дихаю тобою…ти – промінчик світла Дихаю тобою – стриматись не в змозі Ти моє повітря, на моїй дорозі ........................................... (читати повністю) |
|
Помнишь, мы гуляли и цвели каштаны? Пели в нас сердца, пели нам фонтаны Выбравшись на кромку круглого фонтана Вспомнила я море, яхту, капитана И расставив руки, шла как по канату Твои руки были мне координатой Шуточно пытался сбросить меня в воду Предложив проверить глубину там брода А когда, шатаясь, я чуть не упала Заключал в объятья - мне их не хватало (читати повністю) |
 Ох, дощ осінній, дощ осінній Ні він, ні паморозі іній Коханим він не на заваді Вони зустрілись в листопаді* І полюбили пору цю Не змалювати і митцю Палітру барв, красу відтінків Тих скверів, парків, тих будинків На що коханих падав погляд ...;........................................... (читати повністю) |
 Хочу тебя и к чёрту все преграды! Хочу тебя – условностей здесь нет! На ужин, завтрак, даже на обед Пусть ливни льют и сыплют снегопады Хочу тебя – и над собой побед Устала ждать – с утра тебя не видя Устала ждать из тысячи дорог День без тебя, он как тюремный срок Его ты проживаешь ненавидя До вечера считая все минуты Прокладывая в памяти маршруты С которых ты примчишься на звонок (читати повністю) |
 Зачекай, не наставай світанку… Ще лише, багрянцем десь, на сході Зачекай – наперекір природі Хочу з ним побути наостанку Зачекай – не гуркоти трамваю Перший потяг не порушуй тиші Поки ми іще найщасливіші Не руйнуй цього крихкого раю ................................................... (читати повністю) |
 Весна п’янить, душа вібрує І вже на розум вдягши збрую) На місці всидіти несила Я мчусь туди, де моя мила Де моя люба і кохана Сама найкраща – бездоганна! Сама ніжніша і пестлива То промінь сонця, а то злива То вітерець – то ураган А то, безкрайній океан (читати повністю) |
 Засмущала ты нахала… Я с тобой стаю так робок Ты же, словно из журнала… Звездопад шампанских пробок! Все кричат тебе – «виват!» Я же, просто,… очень рад ................................................... (читати повністю) |