Головна » Вірші » Пейзажна лірика |
У категорії матеріалів: 48 Показано матеріалів: 31-45 |
Сторінки: « 1 2 3 4 » |
Сортувати за: Даті
Запах весни – котики в лозах З гілки берези капають сльози Поруч з березою плаче і клен Сік витікає з гілкОвих там вен Плачуть від щастя – радості сльози Що відійшли в небуття вже морози Що дочекались тепла і весни Та ще дрімають старі ясени ................................................ (читати повністю) |
ВЕрба, вербонька, верба, розпустила свої віти Весняні це перші квіти. Неба стрічка голуба І така блакитна синь, що буває лиш весною Розпускаються ліси, після зимнього застою Сонце вибилось в зеніт, і вже гріє – не лиш світить І муркоче кіт і дід), і радіють сонцю діти ........................................................ (читати повністю) |
Запахло весною – коти на заборі Виводять дуетом пісні в ля-мінорі Вона – все про зорі, а він все про землю Але, почуттів уже прорвано греблю І ллються потоком кохання флюїди І всі Аполлони, і всі Афродіти І сходяться котики в люблячі пари І лине вокал – непотрібно й гітари ................................................ (читати повністю) |
А завтра знову в нас ВЕСНА... На зміну сірому вбранню Одягне в зелень все вона За зимні дні взявши пеню) За дев’яносто сірих днів І стільки ж з холодом ночей За хуртовини зимній гнів... Весна вже килим з квітів тче) ................................................ (читати повністю) |
Зійшлись зима з весною в танці Останні падали сніжинки І замітали ті стежинки Якими сонце ходить вранці Грайливий, теплий вітерець Торкнеться до сніжинки стану І крига в серденьку розтане Весна і майстер і творець (читати повністю) |
Пливе по річці човник Жовтогарячий вогник Несуть осінні хвилі Від милої, за милі Кудись далеко в даль Пізнати щоб печаль Осінньої негоди Несуть холодні води ............................... (читати повністю) |
Кружи́тся в вальсе жёлтый лист Парит над нами часть от солнца Такой красив, весь золотист Как балерина, как артист Омытый дождиком, он чист Влетев в открытое оконце Кружится в вальсе жёлтый лист А я тяну к нему ладони И мало места на балконе (читати повністю) |
А первый снег, всё падал на траву Окучивая белым кусты роз Растаять, не даёт ему мороз И начал год уж новую главу Где из цветов – лишь белый, только грязь Местами разбавляет чернотой А я тоскую, о поре, о той Где солнце с речкой, брызгались, смеясь ........................................... (читати повністю) |
Ох, дощ осінній, дощ осінній Ні він, ні паморозі іній Коханим він не на заваді Вони зустрілись в листопаді* І полюбили пору цю Не змалювати і митцю Палітру барв, красу відтінків Тих скверів, парків, тих будинків На що коханих падав погляд ...;........................................... (читати повністю) |
Я не хочу у осінь! не хочу! Не хочу! Не хочу! Шепочу як закляття, як істину – віщу й пророчу Я не хочу у осінь – лишуся назавжди у літі Не впіймати мене в золоті листопадові кліті Я не хочу у осінь, не люблю жовто-сіру палітру Вию вовком на місяць підвиваючи стогону вітру Плачу крихтами криги, клянучи остогидлу вже мряку Коли файний господар не відпустить надвір і собаку ........................................... (читати повністю) |
Гра світла – музики – води В повітрі крапельки-сліди Сріблясті кульки – мовби ртуть Мереживо з краплин плетуть У такт мелодій – там і тут У танці здійснюють маршрут Від скла поверхні і увись Краплинки в танці всі сплелись І понеслись кудись удаль З мерехкотінням, мов кришталь ........................................... (читати повністю) |
Золото, золото, золото Слева и справа – вокруг Небо как будто расколото Сыплет и сыплет листву Кру́жится, кружится, кружится И подустав – прилегло Лужицы, лужицы, лужицы Осени суть, ремесло ................................................... (читати повністю) |
Осень - как звук листопада Песня - осеннего сада… Шорох - листвы под ногами И в золотистой всё гамме Золото - нам с небосвода Теплая шепчет погода Солнышко - ма́нит гулять Тёплых деньков благодать ................................................... (перехід до віршу) |
Пришла к нам осень во дворы И листьев желтые – ковры И золотые купола Природа щедро раздала В цветах жужжит последний шмель Нектар ему – как сладкий хмель Уснет, и видеть до весны Он будет сладкие все сны . ........................................ (перехід до віршу)..... |
Змирись, про осінь не бурчи. Краще скажи собі, а чи принадність ти відчула б літа, де квіти/ягоди на вітах, проміння сонця водограй, увесь весняно-літній рай, якби не осінь і зима? А чи змогла би ти сама зробити висновок такий якби не досвід цей гіркий, (читати повністю) |