Меню сайту 
Мої вірші
| Вибране [39] |
| Лірика кохання [69] |
| Пейзажна лірика [48] |
| Дитячі [5] |
| Гумор [16] |
| Лірика [14] |
| Іронічні [2] |
| Патріотичні [9] |
| Поздоровлення [4] |
| Філософська лірика [14] |
| Громадянська лірика [9] |
| Стихи на русском [49] |
| Вірші українською [100] |
| Нове [81] |
| Всі [148] |
Вхід на сайт
Опитування
.
Погода у Києві
вологість:
тиск:
вітер:
.
Яндекс
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Геолокація
Локація
| Головна » Вірші » Всі |
| У категорії матеріалів: 148 Показано матеріалів: 136-148 |
Сторінки: « 1 2 ... 8 9 10 |
Сортувати за: Даті
 Раз за цілий довгий рік Ми зібрались на пікнік Я змастив велосипед Прасонув шнурки від кед Файний хлопець, хоч куди І з жоною до води Ми зібрались на природу Для продовження щоб роду Там набратись нових сил Щоб не згас кохання пил (читати повністю) |
 Змирись, про осінь не бурчи. Краще скажи собі, а чи принадність ти відчула б літа, де квіти/ягоди на вітах, проміння сонця водограй, увесь весняно-літній рай, якби не осінь і зима? А чи змогла би ти сама зробити висновок такий якби не досвід цей гіркий, (читати повністю) |
 Я не хочу до Осені – НІ! Своє серце віддав я Весні Своє серце віддав я квіткам Її лагідним, теплим рукам Її очі – волошки в полях З нею бути – у небо то шлях Лебединою парою ввись І дивитись поля як вдяглись У зелене, красиве вбрання В сонця променях теплого дня. (читати повністю) |
 Стою на асфальте – уж лыжи обуто Как будто я Ленин, я Сталин как будто)) Как будто я снова попал здесь в Совок И шок от всего, что увидел – лишь ШОК! Вон, карлик лысеющий, влез на трибуну И можешь не верить, но звать его Вова Не думал уже, что увижу живого)) Не думал, что снова загонят в коммуну ........................................... (читати повністю) |
 Куда иду – не знаю сам Мозги отключены в настройках И лишь желание – открой-ка… А в мыслях – койка-койка-койка И доверяю лишь глазам)) Куда иду – не знаю сам О чём я думаю? – Пуста… И голова, мозги и мысли От перегрузки все зависли. (читати повністю) |
 Запечене яблуко – осінь Останній нектар п’ють ще оси Все золотом вкрито – так гарно На літо чекати нам марно Кришталь – виноградні це грона Наповнені соком – прозорі І сяють яскраво – мов зорі Кольє із рубінів – червоне ........................................... (читати повністю) |
 Чому буває так в житті? Слова не ті, думки не ті Подруги й друзі – лиш як фон В полон вас взяв жахливий сон Ідеш по вулиці – одна Навколо пусто – як у полі Снують тіла, без душ – як голі Яких не втримала труна ........................................... (читати повністю) |
 Художник, нарисуй мои грехи... Такая просьба прозвучала от поэта Свои грехи – переведи в стихи Тебе видней, что натворил ты где-то А люди, прочитав твою строфу, Решат и сами - кто чего достоин Кто лжец, кто трус, а кто по жизни воин А кто скелеты прячет все в шкафу ........................................... (читати повністю) |
 Знают взрослые и дети Лучше мамы на планете, Обойдите все места, Не найдешь ты - никогда! Дни пройдут, пройдут года Мама в сердце навсегда! ........................................... (читати повністю) |
 Таких українців немало Як гордість Вкраїни – Джамала Там з різних народів джигіти Усі України то діти Народів великих родина Вкраїна для них Батьківщина Для них українська земля – святиня І гори і ріки й поля – єдина ........................................... (читати повністю) |
 Мчиться просторами дівчинка-літо Сіє навколо травичку і квіти Гріє пісок біля річки і воду Нам демонструє красу свою й вроду От зупинилась, на мить, у долині Губки червоним змастила калині Потім помчалась до літнього саду Соком наповнить плоди винограду ........................................... (читати повністю) |
 Мій вечір став коротшим на два слова І сам не вірив, що наважусь їх сказати Язик тримали пута, чи канати Хоч повсякчас доводить він й до Львова Мій вечір став коротшим на два слова Хоча здається, що кохаю вічно Всі говорили – просто симпатична, Для мене – фея – ніжна й загадкова Мій вечір став коротшим на два слова (читати повністю) |
 Я як вода, яка тече крізь пальці Здається ось, і я в твоїй долоні В казковому, а все-ж-таки полоні У кришталевій чаші і на таці Але ще мить – і лиш в руці волого… Сліди від сліз, а може поцілунку І кроки, лиш, відлунюються лунко І я уже десь за твоїм порогом…. ........................................... (читати повністю) |