Головна » Вірші » Вірші українською |
У категорії матеріалів: 100 Показано матеріалів: 46-60 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 7 » |
Сортувати за: Даті
Дивлюся в сад де вишня розцвіла І щось знайоме, неймовірно чисте І ніжне, і таке барвисте Окраса саду в полі край села І я дивлюся – сил немає погляд Свій відвести – така то красота Голівка біла , трепетні вуста Немає краще тут нічого поряд ................................................ (читати повністю) |
Я прийду в твої сни коли ще Ти на грані свідомості й сну І проллюся цілющим дощем І веселкою в небі майну Потім теплим зроджусь вітерцем Просушу усе тіло й волосся Розметалось що й переплелося І як котик скрутилось кільцем ................................................ (читати повністю) |
Заплакала ніч зорепадом Сльозинки розсипались небом Молочним смачним шоколадом Півмісяць у балці, де верби Зійшов освітивши весь лан Немов гоноровий він пан ................................................ (читати повністю) |
Краса….а що таке краса? То може вранішня роса? Що в сонця виграє промінні А може паросток в камінні? Що так вхопився за життя? А може це серцебиття Коли ти тонеш в очах жінки? А може рими, слів відмінки Коли римуються рядки? А може в полі колоски Які цілуються під вітром? ................................................ (читати повністю) |
Твою посмішку я заберу із собою В рамку пам’яті вставлю собі на душі І якщо залишуся живим після бою Я для тебе писатиму ніжні вірші Де немає війни, не стріляють гармати Не лунає команда – до бою! Вперед! Де розквітнув садок біля нашої хати І де бджоли збирають з акації мед ................................................ (читати повністю) |
ув вечір, довгий і чудовий Кохання – то його ім’я Хоч ти солодкий і медовий А тану – тану – тану я Лиш доторкнуться твої губи Відчую смак – пливе земля І мої губи – шепчуть – любий… А він… своїми затуля… ................................................ (читати повністю) |
Можливо, Дощ - це сльози неба, Можливо, просто – для краси Краплинки кришталем на стеблах Як від ранкової роси Сплели мереживо на квітах Створивши ніжно-срібний шарм А потім перейшли й на віти – Не передати у віршах ................................................ (читати повністю) |
Запах весни – котики в лозах З гілки берези капають сльози Поруч з березою плаче і клен Сік витікає з гілкОвих там вен Плачуть від щастя – радості сльози Що відійшли в небуття вже морози Що дочекались тепла і весни Та ще дрімають старі ясени ................................................ (читати повністю) |
Рідна мова – українська Не москальська, не чужинська А своя вона – рідненька Нам від тата і від неньки З молоком дається мами З першим співом колисковим Першим шумом колосковим Над вкраїнськими степами ............................................... (читати повністю) |
Пішов з домівки на війну В свою двадцяту він весну А дома мама і дружина Чекають звісточку від сина І сум в малого немовлятка І мрія, про обійми татка ........................................................ (читати повністю) |
Ще не кричали про весну журавлі Ще білі плями, по чорній ріллі Ще на калюжах від ночі нам крига Але весняна відкрилась вже книга Але зростають в закоханих крила І вже звучить – з 8-м Березня, мила!) ........................................................ (читати повністю) |
ВЕрба, вербонька, верба, розпустила свої віти Весняні це перші квіти. Неба стрічка голуба І така блакитна синь, що буває лиш весною Розпускаються ліси, після зимнього застою Сонце вибилось в зеніт, і вже гріє – не лиш світить І муркоче кіт і дід), і радіють сонцю діти ........................................................ (читати повністю) |
Запахло весною – коти на заборі Виводять дуетом пісні в ля-мінорі Вона – все про зорі, а він все про землю Але, почуттів уже прорвано греблю І ллються потоком кохання флюїди І всі Аполлони, і всі Афродіти І сходяться котики в люблячі пари І лине вокал – непотрібно й гітари ................................................ (читати повністю) |
А завтра знову в нас ВЕСНА... На зміну сірому вбранню Одягне в зелень все вона За зимні дні взявши пеню) За дев’яносто сірих днів І стільки ж з холодом ночей За хуртовини зимній гнів... Весна вже килим з квітів тче) ................................................ (читати повністю) |
Зійшлись зима з весною в танці Останні падали сніжинки І замітали ті стежинки Якими сонце ходить вранці Грайливий, теплий вітерець Торкнеться до сніжинки стану І крига в серденьку розтане Весна і майстер і творець (читати повністю) |